Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Середа, 24.04.2024, 13:21:58 |
Гутояцьковецький НВК "ЗОШ І-ІІ ступенів, ДНЗ" | |
Вітаю Вас Гість |
|
Шкільна газета
Створено сайт шкільної газети, який розміщено за адресою: http://shkilne-dovkill.ucoz.ru/ Ласкаво просимо! Десять найгостріших проблем сучасної української школи Свята та визначні дати березня
1 – День імунітету 1 – Всесвітній день цивільної оборони 1 – Міжнародний день кішок 3 – Всесвітній день письменника 6 – Всесвітній день боротьби з глаукомою 8 – Міжнародний жіночий день 9 – Міжнародний день ді-джея 9-10 – Шевченківські дні 10 – День землевпорядника 14 – День планетаріїв 15 – Міжнародний день споживача 16 – Міжнародний день сну 18 – День працівників ЖКГ 21 – Всесвітній день поезії 21 – Міжнародний день ліквідації расової дискримінації 22 – Всесвітній день водних ресурсів 22 – Міжнародний день таксиста 23 – Всесвітній день метеорології 23 – Всеукраїнський день працівників культури 24 – Всесвітній день боротьби з туберкульозом 25 – День служби безпеки України 26 – День внутрішніх військ МВС України 27 – Міжнародний день театру
Газета "Шкільне довкілля" В останньому номері ви можете прочитати про народні свята, післясвяткові опитування, День спасибі, побачити рейтинг навчальних досягнень учнів та багато цікавого.
Ось і закінчились канікули... Післясвяткове опитування
Найкраща подія за канікули
Майже всі опитувані найкращою подією назвали святкування Нового року і Різдва Христового. І ми з ними згодні! Крім того не можемо не назвати найоригінальніші відповіді. ІІІ місце – Лариса Вужицька (6 клас): їздила на каток у Кам’янець-Подільський. ІІ місце – Марина Падитель (5 клас): святкувала день народження, їй подарували букет червоних троянд. А на І місці – Марина Мартинюк (8 клас), яка святкувала Новий рік з друзями, потім їздила до подруги в гості, але все одно «усі канікули хотіла до школи, щоб скоріше зустрітися з усіма своїми друзями і учителями». Опитування проводили Марина Мартинюк і Світлана Гавриляк. Що ви хотіли отримати на Новий рік і чи задоволені ви?
Майже всі опитувані мріяли про матеріальні речі, дехто просто хотів грошей, а найбільш скромні не просили нічого – їм-то і пощастило найбільше: чим менше очікуєш, тим більше радієш подарунку. Наприклад, В. щаслива від того, що їй подарували ангелочка і «Рафаелло», Ю. теж не замовляв нічого, проте під ялинкою знайшов електронний вертоліт на рідіокеруванні. Д. мріяв про гроші, а отримав цукерки, В. замовляв мобільний телефон, натомість йому подарували іграшковий пістолет і гітару, А. задоволений 100-ма гривнями. На щастя, майже всі залишились задоволеними новорічними подарунками. Ми зробили висновок: щоби не розчаруватись новорічної ночі, обов’язково напишіть листа Діду Морозу і віддайте батькам. І замовляйте реальні речі! Опитування проводили Валентина і Ольга Болюх.
Не соромтесь дякувати!
11 січня весь світ відзначав день «Спасибі». Це свято з’явилось не дуже давно, проте набуло неабиякої популярності. Воно й не дивно: дуже приємно говорити добрі слова і дякувати – щиро, весело, невимушено – просто так! Останнім часом людство відзначає Міжнародний день обіймів (21 січня), Всесвітній день поцілунків (6 липня), Міжнародний день усмішки (1 жовтня). Можливо, такі свята запроваджуються саме тому, що люди чимдалі віддаляються одне від одного, ховаючись від світу за дверима власних квартир чи моніторами комп’ютерів, поступово забуваючи, як це: ходити в гості, писати листи, відкривати серце і душу іншій людині… Тому саме ці свята покликані нагадати про радість людського спілкування, подарувати можливість порозумітись з близькими, потоваришувати з новими людьми, вийти з кола обмежень, звільнитись від внутрішньої несвободи. Тож давайте посміхатись, робити компліменти, не соромитись цілуватись при зустрічах і прощаннях – і не забувати дякувати! Дякувати Богу, батькам, дітям, рідним і близьким, колегам і керівникам, радіти прийдешньому дню, промінчику сонця і бути вдячними за кожну сльозинку дощу… В Гутояцьковецькій ЗОШ І-ІІ ступенів Всесвітній день «Спасибі» дуже шанують. Цілий день не тільки учні, але й вчителі, техпрацівники обмінювались словами вдячності – жартома і всерйоз, адже буденне «Спасибі!» цього дня перетворювалось на водограй емоцій, доповнювалось різнобарвними епітетами, веселим блиском очей та щасливими усмішками. В рамках свята проводився конкурс «Скажи «Спасибі!» близькій людині», переможцями якого стали шестикласниці Ярослава Лавренюк, Лариса Вужицька і учениця 5 класу Вікторія Федорова. Їхні листи-подяки надруковані у шкільній газеті, а тут наводимо уривок з листа Ярослави Лавренюк. «”Спасибі„ я хочу сказати своїм батькам за те, що живу на цьому світі, бачу багатство рідної України, співучої, веселої, щасливої! Спасибі за колискові пісні, під які я засинала ніжною дитиною. Спасибі за любов, що ви мені відкривали у найкращій пісні своїй журавлиній! Спасибі за красиві очі матінки моєї, що світяться завжди любов’ю та ласкою! Дякую за батькову лагідність і турботу, за добро, що ллється в крові! Бабусі величезне спасибі за те, що залишалася зі мною у страшні ночі темно-сливові. Дякую, рідні мої, що з уст ваших завжди лунали лиш пісні. І дякуватиму я вам, допоки буду жити, й молитися буду за вас. Спасибі вам ще раз у цей чудовий час!» Звичайно, слова цієї дитячої подяки не є еталоном художнього стилю, але вони нагадують про те, як важливо дякувати – в першу чергу – найріднішим людям, з якими ми звикли не церемонитись, бо вони люблять нас і завжди пробачають. Кажіть «Спасибі!» – і не тільки 11 січня! Дякую всім, хто дочитав до кінця! Спасибі вам! Маргарита Шевернога, заступник директора з НВР
Різдвяний вертеп
Яким ви уявляєте Різдво? Велика красуня-ялинка, пишний святковий стіл, прикрашена оселя – все це ми вважаємо необхідними або навіть головними атрибутами свята. Найчастіше у нас вистачає часу лише на приготування святкового столу та всі ці прибирання-замітання-вимивання… Та чи таким є Різдво насправді? Чи нічого ми не забули зробити ще? Думати про це у нас немає часу. А якщо й з’явиться вільна година, то швиденько всідаємось перед телевізором. А що показують на Різдвяні свята з екранів ТБ? Звичайно ж, «Сам удома». І хоча цей фільм вже добряче обрид усім, мабуть, лише він займається нашим релігійним вихованням вдома на свята. Адже саме «Сам удома» розповідає нам про те, що Різдво – це свято примирення та іспиту сумління, свято, коли навіть дорослим не соромно визнати свої помилки й врешті-решт помиритися і перепросити того, кого образили. Різдвяні свята швидко промайнули. Та чи усвідомили ми їх істинну суть? Чи не обмежилися лише постановою на наступні свята готувати меншу миску з олів’є? Кілька учнів з нашої школи отримали гарну нагоду ще раз поміркувати про справжнє святкування Різдва. 15 січня 2012 р. ми переглянули різдвяну сценку, яку підготували діти з парафії Серця Пресвятої Діви Марії (с.Голозубинці). Здавалося, що ніби на машині часу ми перенеслись на 2012 років назад і зустріли Йосипа та Марію. Святій родині ми щиро співчували, адже байдужі люди не захотіли їх прийняти. Співчували і переконували самих себе, що ми б так не зробили. Та чи вчинили б ми по-іншому – невідомо… Голозубинецькі актори показали нам, що і в сучасному світі на Бога, на добрі справи, на допомогу ближнім у нас часто часу не вистачає. Адже у нас стільки «невідкладних» справ: і в комп’ютерні ігри пограти, і по мобільному телефону поговорити, а ще – Інтернет, гості, телесеріали (які йдуть роками), нові супершоу і ін.. Ми дуже зраділи, коли усі учасники вертепу усвідомили, що є справді цінним у житті і на завершення разом заколядували, прославляючи Бога. Ми щиро вдячні дітям з Голозубинець, усім, хто підготував цю Різдвяну сценку і нашому настоятелю о. Олександру за те, що в такій цікавій формі змусили нас ще раз задуматись про те, хто для нас є Богом (телевізор, гроші, дорогий одяг чи Ісус Христос, котрий народився для нашого спасіння). Особисто мені дуже сподобався вертеп (і актори, і колядки, і костюми). Відразу подумала про те, що і у нашій школі є багато талановитих дітей. Отже, і ми також займемось постановкою вертепу на наступний рік. Готуватись будемо заздалегідь – з 23 січня по 23 березня працюватимемо над проектом «Традиції святкування Різдва Христового на Поділлі». Усім бажаючим взяти участь у роботі проекту потрібно розпитати старших родичів про те, як святкували Різдво в давнину (які страви готували, коли ходили колядувати, яких ще традицій дотримувались) і записати ті колядки, які знають ваші рідні (бажано на відео). Алла Гільовська, учитель 3 класу
|