Цвіти, Україно!

 

Розкажу тобі я, Україно,

Знай, що ти найкраща на весь світ!

Не зашкодять будь-які руїни –

В тебе зацвітає гарно цвіт!

 

Від твого духмяного повітря

Весело щебечуть пташечки,

На сопілках вправно грають діти

І летять над горами качки.

 

Навіть в час війни ти розквітаєш,

Україно мила, ти цвіти!

Я тебе люблю, ти добре знаєш,

Бо любові нас навчила ти!

                                   Іванна Александрюк

 

 

Аліна Берчук

 

Ой, Морозець, Морозець

 

Ой, Морозець, Морозець,

Невеликий ти мудрець!

Просишся до хати,

Хочеш з нами грати.

Мама не пускає,

Двері зачиняє:

Віє завірюха

І скубе за вуха.

Друже наш Морозе!

В ліс іди морозить,

Бо ж не варто грітись –

Можеш розтопитись!

Ой, Морозе, друже,

Шкода тебе дуже:

В тебе на ялинці

Не висять гостинці.

Сумно виглядає,

Нас Мороз чекає,

Дивиться в віконце

На ялинку-сонце.

 

 

Новий рік

 

Новий рік, Новий рік

Скоро стане на поріг,

Ми його чекаємо,

Довго виглядаємо.

Дід Мороз, Дід Мороз,

Принеси до нас мороз!

Хай цілує щічки

І жене до річки:

Ковзани ржавіють,

Бігати воліють!

На кризі візерунки –

Найкращі подарунки!

 

 

 

До Миколая

 

Чесно, ми слухняні діти!

Миколай у всьому світі

Ходить ввечері хатами

І питає в тата й мами,

Що ми доброго робили,

Чи дарунки заслужили.

 

Добрий отче Миколаю!

Прошу я тебе, благаю:

Подаруй і мамі з татом

Подарунки, як малятам!

Хай потішаться хоч раз:

Добре виховали нас!

 

 

 

 

 Шпаки

Після холодної зими шпаки повертаються на Батьківщину. Вони не бояться ні холодного повітря, ні дощу, ні снігу, який ще може пролітати з дощем, ні бурі. Їм дуже хочеться повернутись до своїх шпаківень, де тепле гніздо, де вони виховують своїх діток. Шпаки – це невеличкі гарні птахи з блискучим пір’ячком. Вони сильні й витривалі. Шпаки перелітають океан, щоб пережити холодну зиму!

Коли в нас настає весна, вони це відчувають і повертаються назад. Шпаків називають ще провісниками весни. Тож ми чекаємо, що вони на своїх крилах принесуть нам весну.

Ярослава Лавренюк, учениця 6 класу

 

 

 

 

 

    Весна

 

Весна красива, як матуся рідна.

Весна прекрасна, як любов всесвітня.

Весна – як ластівка весела, як соловейко голосний.

Зима кінчається – весна іде

І радість всім вона несе.

І гай уже зазеленів, і річечка розтала,

Сади вишневі зацвіли – весна настала!

Андрій Рудницький

 

Працьовита родина

  Каріна Гільовська

На зеленому горбочку біля тину

Дерев’яна є хатина – працьовита в ній родина.

Тільки сонечко прокидається,

Кожна бджілка працьовита збирається.

 

Дивні комашки! П’ять очей вони мають,

Білий, жовтий і синій колір розрізняють.

Цілий день вони літають,

Усі квіти оглядають.

 

Усі квіти навесні і влітку

Повертають до бджіл голівку.

Бджілки солодкий нектар збирають,

З нього смачний мед виготовляють.

 

В цій родині працювати звикли всі:

І дорослі, і малі.

Ледарів бджілки не поважають,

Трутнями їх називають.

 

Голова в бджолиній сім’ї – матка.

І хоч по мед вона не літає,

Дуже відповідальну роботу має.

Маляток у вулику доглядає.

 

Найменші бджілки у вулику прибирають.

Найстарші – воду доставляють.

Бджілки-розвідниці нектар шукають

І, танцюючи, подружок скликають.

 

Дружно працюють у родині ці

Бджілки – справжні молодці!

Комашок цих треба шанувати

І в ставленні до праці з них приклад брати.