У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа ХХ сторіччя — аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), розташованої у м. Прип'ять Київської області.
Масштаби цієї події набули характеру велетенської екологічної катастрофи, що зачепила життя десятків мільйонів людей в Україні та в сусідніх країнах. Причиною аварії стали використання застарілого (недосконалого) типу реактора, порушення технологічної дисципліни, допущення помилок під час проведення технологічного експерименту, домінування при прийнятті рішень політичних факторів над економічними, екологічними, моральними, ігнорування союзним центром прав та інтересів Української РСР.
Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіацією забруднено понад 54 тис. кв. км території, постраждало понад 3,4 млн людей, з яких 1,5 млн — діти. Смертоносна пляма накрила понад 1000 українських міст і сіл, а на карті України з'явилась 30-кілометрова «зона відчуження».
В міру з'ясування масштабів та наслідків аварії, трагедія почала усвідомлюватися людством як планетарна катастрофа. Уряд України достроково припинив роботу ЧАЕС. Над зруйнованим четвертим енергоблоком була споруджена захисна залізобетонна споруда — об'єкт «Укриття», який ще називають саркофагом. Але комплекс науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт показав, що він не є екологічно безпечною системою, тому сьогодні необхідність будівництва надійного об'єкту «Укриття-2» — першочергове завдання для керівництва країни. І це, на жаль, не єдина проблема: утилізація радіоактивних відходів та відпрацьованого палива, реабілітація забруднених земель, розчищення меліоративних каналів, питання соціального захисту «чорнобильців», створення інформаційно-аналітичної системи потенційно-небезпечних об'єктів у зоні відчуження тощо...
Слово «Чорнобиль» перетворилось на зрозумілий для всіх образ-символ, що ілюструє глибину кризи в тій чи іншій сфері: «духовний Чорнобиль», «інформаційний Чорнобиль», «економічний Чорнобиль»... А лише 27 років тому все було інакше...Чорнобиль — невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною воно потопало у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати родинами. Їхали сюди відусюди, щоб набратися здоров'я, подихати цілющим повітрям. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить...
...Страшні наслідки Чорнобильської трагедії: смерті, хвороби, безлюдна пустеля навколо станції. 26 квітня — День національної жалоби. Про те, що сталось, не можна забувати. Лише пам'ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров'я та життя. Пам'ять — це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам'яті, що не даватимуть забути про трагедію. |
