До 100-річчя з
дня смерті Лесі Українки
Як я умру, на світі
запалає
Покинутий вогонь
моїх пісень,
І стримуваний
пломінь засіяє,
Вночі запалений,
горітиме удень.
1 серпня минуло сто
років з дня смерті Лесі Українки – видатної
української поетеси, письменниці, драматурга, громадської діячки,
яскравої постаті в історії української культури.
І сьогодні, через
роки, через віки, воно, Лесине Слово, лунає, дзвенить, хвилює душі.
За життя Лесі
Українки не надто рясно діставалися лаври визнання, але вона зуміла злетіти до
вершин світового мистецтва. Першим помітив і оцінив її величезний талант Іван
Франко зазначивши, що від часу Шевченківського «Заповіту» Україна не чула
такого сильного, гарячого та поетичного слова. Джерелами, що живили і надихали
Лесю Українку були: рідна Українська земля, її велична, героїчна, а подекуди й
сумна історія, багатогранна і неповторна художня творчість, співуча мова. 
В Гутояцьковецькій
ЗОШ І-ІІ ступенів протягом двох перших тижнів навчання проходили заходи, присвячені
Лесі Українці, завершальним з яких у п’ятницю, 13 вересня, став конкурс виразного
читання поезії Лесі Українки, який провела учитель української мови і
літератури Лілія Василівна Гільовська. 
Переможцями конкурсу
читців Лесиної поезії стали Яна Молдованюк (І місце), Каріна Гільовська і Ангеліна
Жуховська (ІІ місце), Яна Севастьянова і Аліна Берчук (ІІІ місце).
Маргарита Шевернога |
