«Осіння кав’ярня»
Творча зустріч з письменницями
Наталею Мазур, Валентиною Байталюк, Євгенією Бучківською
Пролетіло літо непомітно,
Наче ластівка над синім плесом,
Осінь на порозі, вірогідно
Жовте листя знову стане стресом...
А стрес, як відомо, найкраще знімає спілкування з друзями, приємна музика, чуттєва поезія – і кава. Тому саме в «Осінній кав’ярні» відбулося засідання клубу творчо працюючих учителів української мови та літератури «Словесник».
На каву до нас завітали три жінки, три поетеси, кожна з них прекрасна по-своєму, але об’єднує їх замріяність, залюбленість в осінь… Це Валентина Богданівна Байталюк – редактор газети «Дунаєвецький вісник», голова літературно-мистецького об’єднання «Сонях» імені Володимира Бабляка, голова дунаєвецької «Просвіти», член Національної спілки журналістів України, а також засновниця «Словесника»; Наталія Павлівна Мазур – громадський діяч, член Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України», член літературно-мистецького об’єднання «Сонях», без якої не обходиться, мабуть, жодна літературна чи мистецька подія на Хмельниччині і не тільки; Євгенія Іванівна Бучківська – учитель української мови та літератури, член літературно-мистецького об’єднання «Сонях», редактор книг і альманахів.
Виступи поетес нікого не залишили байдужими, адже вірші про кохання, чудову подільську природу, жіночу долю, присвячені найріднішим: мамі, доньці або онучці – не могли не пробитися до жіночих сердець. Слова прості, правдиві, щемні збурювали емоції і проливалися чистим дощем сліз. І хотілося слухати прекрасні рядки поезії ще і ще…
До «Осінньої кав’ярні» на філіжанку кави завітали Наталія Давиденко, Валентина Левицька, Ірина Вєтрова і Антоніна Лозінська – квартет «Мелодія серця». Компанію їм склав єдиний чоловік у нашому товаристві – звукооператор Володимир Магера. Цей чудовий гурт дарував прекрасні душевні пісні, створюючи атмосферу родинного тепла і затишку.
Яскравим і незабутнім був виступ Марини Падитель, учениці 9 класу Гутояцьковецької ЗОШ І-ІІ ступенів, члена літературної студії «Ліра».
Поет – людина незвичайна, не зрозуміла для інших, а поетеса – і поготів. Чутлива, тонка, ранима, вона літає у хмарах – і видається оточуючим дивачкою. Знаючи про те, що не тільки гості-поетеси, але й багато хто з членів «Словесника» пишуть вірші, Марина їм усім – талановитим, непересічним, незбагненним, трішечки божевільним – присвятила інсценізацію мого вірша «Мавка. Божевільна».
Насамкінець виступили методист з української мови та літератури КУ ДРР «РМК» Лариса Михайлівна Фурман і голова районного методичного об’єднання учителів української мови та літератури, екс-голова клубу «Словесник» Лариса Іванівна Шелест, які від усіх учасників зустрічі подякували гостям за прекрасні виступи, побажали їм натхнення і нових творчих злетів.