Чи є у нас майбутнє?

Причини дитячого алкоголізму

Україна, згідно з даними дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я, посідає перше місце у світі в рейтингу споживання алкоголю неповнолітніми. За результатами опитування, українські діти починають регулярне вживання спиртних напоїв у віці 10-13 років. Кожний третій учень початкової школи пробував алкоголь. Кожний п’ятий шестикласник раз на тиждень п’є пиво, серед восьмикласників ця статистика досягає 25%.  1,5% дітей 12-13-річного віку вживає алкоголь щодня, а хоча б раз на місяць п’є більше половини школярів.

Продовжувати цю сумну статистику, думаю, немає потреби. Всім відомо, що хвиля алкоголізму поглинула Україну. І в містах, і в селах спиваються не тільки дорослі, а й діти. Найстрашнішим же, на мою думку, є те, що вони прекрасно знають про наслідки згубної звички – і все одно продовжують пити. Чому?

Як відомо, більшість дітей вперше спробували алкоголь з рук батьків під час родинних святкувань. Чомусь так повелося, що в Україні всі свята – і державні, і релігійні – не обходяться без вина і горілки. До того ж, люди не знають міри: де ви бачили, щоб обійшлося символічним ковтком вина? І дітям наливають: «для апетиту» або з метою «тренування» (як казала мати однієї знайомої дівчинки: «Хай вдома добре натренується, щоб у клубі одразу не сп’яніла»). Невже батьки не розуміють, що самі труять власних дітей і підштовхують їх до алкогольної залежності? Чи мало прикладів того, як старенькі вже батьки потерпають від дітей-алкоголіків?

Страшно дивитись на малих, яким їхні ж батьки наливають на весіллі вина, а ті вже самі «доганяються» горілкою. Що ж тоді робиться, коли ці «діточки» залишаються без нагляду? Пиво, «Ром-кола», «Джин-тонік» вже давно не вважаються алкоголем, їх вживають, не ховаючись від батьків. Навіть вважають їх «дівчачими» напоями. А енергетики продають дітям майже в кожному магазині. Нещодавно одна з продавщиць дала третьокласнику «Red Bull» замість «Живчика», а коли вчителька прийшла сваритись, щиро обурювалась: «Хіба це алкоголь?»

Звичайно, традиції застілля йдуть з родини. Але ж ми самі вже здатні робити певні висновки. Мабуть, багато хто з моїх однолітків бачив п’яного тата або, ще гірше, маму. Невже це видовище було приємним і не викликало відрази і ненависті до алкоголю, який перетворює людину на тварину? Ні, тварини ніколи б не заподіяли собі такої шкоди! То що, ми гірші за тварин? Виходить, що так…

Багато пишуть про державну політику щодо попередження алкоголізму, впроваджують різноманітні освітні, пропагандистські, превентивні програми. В школі теж постійно проводять виховні години, тренінги, різноманітні заходи, навіть запрошують представників соціальних служб, і всі розповідають про шкідливість алкоголю, про наслідки вживання і таке інше. Здається, кожний з нас вже сам може такі тренінги проводити. Ми ж прекрасно знаємо, що нас чекає: і про хвороби, і про хворих нащадків… Але ж все одно – пити не перестаємо!

Я не розумію, чому наша молодь не хоче жити нормальним життям. Адже в світі так багато прекрасного! Невже для того, щоб піти на дискотеку, потрібно напитись? Хіба просто не можна потанцювати? А дівчата? Невже ви думаєте, що з посоловілими очима і «ароматом» перегару більш привабливі? Чи ми такі вже тупі, що нам на тверезу голову і поспілкуватись нема про що?

Статистика твердить, що сучасна молодь така, бо народжена від «втраченого покоління переламних років». Тобто, батьки-ідіоти народили дітей-дебілів. Це не я сказав, а підлітковий нарколог Андрій Хоробрих, проте підтримую його на всі 100 відсотків. Бо не може нормальна люди вбивати сама себе, тим більше, не вбиватиме свою дитину!

Дуже радий, що є все ж таки люди, які, як і я, сповідують здоровий спосіб життя. Це означає, що в України таки є майбутнє. А якщо інші нерозумні хочуть себе вбивати – не заважайте їм: хай вмирають! Навпаки, не потрібно витрачати мільярди державних грошей, аби врятувати недоумків, які не хочуть бути здоровими. Краще ці гроші спрямувати на покращення економіки, на розвиток науки і культури, на допомогу тим людям, які насправді її потребують. Що б там не казали, а природний відбір діє, виживають лише особини, необхідні для подальшої еволюції людства. Кожна людина повинна довести, що варта називатися ЛЮДИНОЮ і жити далі, покращуючи свою країну, бути корисною або хоча б не шкодити нашій планеті.

Юліан Шеверногий,

учень 9 класу Гутояцьковецької ЗОШ І-ІІ ступенів