Подає в ранковій тиші школа Дзвоника останні позивні... І на серці терпко, як ніколи: Ти ще учень й одночасно - ні. Не було щасливішого в світі... І старий учитель - стріхи брів - В юнім колі, в білому зацвітті Молодо і сам собі зацвів. І ця Танька, Танечка, Тетяна, В котру був закоханий весь клас, Підійшла до тебе і неждано Запросила на прощальний вальс. Прощавай, шкільна скрипуча парто,- Шхуна у країну добрих знань! Шкодувати рано
...
Читати далі »
Переглядів: 415 |
Додав: Марго |
Дата: 28.05.2013
|
|